Використання

 нетрадиційних методів навчання

на уроках  зарубіжної літератури

Досвід роботи

Шопової Валентини Василівни

учителя зарубіжної літератури

(спеціаліст вищої категорії)

КЗ «Петрівська загальноосвітня

школа І – ІІ ступенів»

Приморської районної ради

Запорізької області

  

ЗМІСТ

          Вступ

     1. Розділ І. Актуальність проблеми нестандартних уроків 

     2. Розділ ІІ. Особливості проведення нестандартних уроків

     3. Розділ ІІІ. Використання нетрадиційних форм навчання на уроках 
          зарубіжної літератури

          Висновок.

          Список використаної літератури 

Вступ

«Учень – це не посудина, 
        яку потрібно наповнити,
 а смолоскип, який треба запалити».

            (К. Ушинський)

Урок літератури –
не стільки навчальний предмет, скільки вид мистецтва, який вимагає не лише напруженої роботи розуму, але й постійної творчої роботи серця, натхнення й невтомного пошуку відповідей на вічні питання про сенс людського життя. Урок літератури – це спільний пошук педагога та його вихованців цього сенсу, тому він не терпить байдужості й рутинності невидимих супутників класно-урочної системи навчання. [2; стор.3]

На уроках учитель має не просто дати с знання, а сформувати життєву компетентність як самоздатність особистості до оптимальних ідей, що базуються на знаннях, досвіді, цінностях, здобутих завдяки навчанню. «Мета школи – привчити до життя, розуміти його, знайти в ньому своє місце», - писала Софія Русова.

Орієнтація на такі особливості сучасного навчально-виховного процесу зумовлює вибір учителем нетрадиційних методів навчання, в основі яких – підготовка молодої людини до громадської активності в громадському суспільстві, активізація навчальних можливостей учня, а не переказування абстрактної, «готової»  інформації, відірваної від їхнього життя й суспільного досвіду.

    Щоб стимулювати творчу активність школярів, я використовую такі методи і прийоми як розвиток творчого інтересу, створення ситуацій емоційного переживання, створення ситуації успіху, метод відкриття, створення ситуації вибору, самостійна дослідницька робота. А також різні види творчо-розвивальних технологій:

·        ігрова технологія;

·        проектна технологія;

·        технологія «мозкового штурму»;

·        технологія «мікрофон»;

·        технологія розв'язування дослідницьких проблем.

Розділ І. Актуальність проблеми нестандартних уроків

У традиційному навчанні викладач виконує роль фільтра, який пропускає через себе навчальну інформацію, в нетрадиційному, інтерактивному – роль помічника в роботі одного із джерел інформації.

Завдання вчителя – створити умови для ініціативи учнів. У такому процесі навчання учні виступають не пасивними, а повноправними учасниками.

На уроках як основній, але не єдиній формі організації навчання, можуть і повинні використовуватися найрізноманітніші форми організації навчальної діяльності учнів. [1; стор.100]

Не існує загальноприйнятої типології нестандартних уроків. Усі існуючі класифікації значною мірою можна назвати умовними. У посібнику

Г.П. Підласого «Педагогіка»  перелічується 36 типів нестандартних занять

(урок – гра, урок – рольова гра, урок – діалог, бінарний урок та ін.).

Незважаючи на таке величезне розмаїття, для більшості нестандартних уроків, як правило, характерні колективні способи роботи; цікавість до навчального матеріалу; значна творча складова; активізація пізнавальної діяльності; партнерський стиль взаємовідносин; зміна ролі вчителя; нестандартні підходи до оцінювання. [3; стор.530]

         У практиці навчання почали з’являтися театралізовані вистави, рольові ігри, різноманітні турніри, змагання, багатопланові дискусії, різноманітні шоу програми введені нами в межі шкільного курсу під час викладання літератури.         Все це є актуальним, оскільки в підлітковому віці спостерігаються  потреба у створені власного світогляду, прагнення до дорослості, бурхливий розвиток фантазії та уяви, спрямованість на  самоствердження в суспільстві.  З огляду на це  найбільш продуктивними у цьому віці є нестандартні уроки, які залучають підлітка до діяльного розв’язання завдань і проблем,  ставлять його в позицію причетності до подій.

         До нестандартних уроків готуюся заздалегідь. Передусім вибираю  найбільш активних, ініціативних, добре  підготовлених з теми учнів (якщо це нова тема, то даю їм опрацювати матеріал самостійно, при цьому надаю консультації); розтлумачую їхні обов’язки, можливо, спочатку на власному прикладі демонструю ймовірний підхід до важкої ролі та забезпечую діалог виконання з класом.

Розділ ІІ. Особливості проведення нестандартних уроків

Переваги нестандартних уроків вже доведені методистами, педагогами та психологами. До основних переваг таких уроків відносять: незвичайність і захопливість змісту; набуття практичного або суспільного досвіду; значна активність учнів; створення в учнів  позитивного емоційного настрою;  формування  інтересу до предмета. 

         Розглядаючи нестандартні уроки, психологи відзначають дві їх основні психологічні особливості. По-перше, в процесі таких уроків  з’являються  нові можливості спілкування за типом  «учитель-учень». По-друге, нестандартні уроки,  безумно,  сприяють розвитку пізнавальних процесів у школярів. Наприклад:

Урок-суд, урок-новела, урок – брейн-ринг, інтегрований урок, урок-екскурсія, урок –ток-шоу.

         Отже,  нестандартні уроки відрізняються  від стандартних тим, що участь у них є обов’язковою для всіх учнів. Їхні правила, зміст, методика проведення розроблені так, що для деяких учнів, які не цікавляться тим чи іншим предметом, ці уроки можуть послужити вихідною точкою у виникненні цього інтересу. Однак не можна забувати, що головним  у проведенні будь-якого уроку є навчання.

Розділ ІІІ. Використання нетрадиційних форм навчання на уроках зарубіжної літератури

У своїй педагогічній практиці я майже на кожному уроці використовую нестандартні форми роботи з метою зацікавити учнів, спонукати їх до творчої активної дії.

 Відомий педагог А.Макаренко  стверджував: «Яка дитина в грі, така вона здебільшого буде в праці». Гра супроводжує людину протягом усього життя, протягом усього існування людства. Адже, в якійсь мірі, усе наше життя – це гра. Навіть стаючи дорослими, опиняючись у певних життєвих ситуаціях, ми відчуємо себе в тій чи іншій ролі. А для дитини гра – це основний вид діяльності, це засіб взаємодії з навколишнім світом, засіб його пізнання. Учитель літератури завжди дбає про те, щоб зацікавити учнів предметом. Особливо важливо зацікавити учнів літературою в перші роки їхнього навчання. Поєднання серйозного аналізу і захоплюючої гри – ось що, на мою думку, може сприяти тому, щоб учні зрозуміли чудову красу, духовну звабливість літератури і захопилися нею назавжди.

Учням подобаються різноманітні шоу за аналогами наших сучасних телепередач, у яких вони виступають у ролі журналіста, який веде дружню бесіду з автором твору чи з якимось конкретним героєм, або у ролі самого автора твору. Найбільш поширені ігри у моїй педагогічній практиці це «Мій погляд», «Хай кажуть», «Велике прання», «Що? Де? Коли»», «Чи уважний ти?» та інші.

Важливо розвивати вміння учнів самостійно ставити запитання за змістом  прочитаного твору, розділу підручника. Німецький  педагог               Р. Пенциг зазначав, що навчившись запитувати, дитина робить такий  самий крок уперед у своєму розвитку, як і  коли вчиться ходити. 

Нестандартні види  робіт  можуть бути складовою якогось етапу  уроку, самостійним  етапом, покладені в основу окремого заняття. Їх успішно використовують під час проведення  позакласних заходів із літератури.

Висновок

Навчання за нетрадиційними  технологіями ефективне і результативне. Воно розвиває інтелектуальну і духовну сфери особистості; сприяє створенню на уроці комфортного освітнього середовища; підвищує мотивацію до навчання; посилює активність та ініціативність учня на уроці; виховує самостійність; дає можливість учню самореалізуватись та самоствердитись; убезпечує навчання від механічності. Учні вміють: виконувати складні мисленнєві операції; відповідати на запитання високого рівня; інтерпретувати текст; виробляти свій контекст; самостійно навчатися.

Часто серед учителів існує думка: «Якщо ми з дітьми гратимемо під час уроків, коли ж ми вчитимемо з ними правила?». Проте, мені  здається, що проблеми ці здебільше походять від нерозуміння значущості нетрадиційних методів і прийомів.

Кожен  художній твір завжди має свою оригінальність та своєрідність. Цю своєрідність і потрібно розкрити на уроках літератури.  Мистецтво вчителя полягає в тому, щоб вміло підібрати ключ до твору. Методика засвоєння повинна підказуватися обсягом матеріалу, жанром, рівнем труднощів, ставленням учнів до твору.

Упродовж  кількох років з учнями школи  ми працювали над створенням збірки «Родничок»,  де зібрані різні види творчих робіт (вірші, оповідання), також  створено каталог презентацій, підготованих учнями до уроків; в позакласний час ми з учнями готуємо театралізовані дійства, з якими виступаємо на шкільній  сцені.

 Таким чином, вивчення художнього твору не закінчується на уроці, а продовжується в позакласній роботі.

Цілісність процесу навчання залежить від спільних методів навчання і учіння. У ході цього процесу функціонують взаємопов’язані види діяльності: навчально-пізнавальна, навчально-комунікативна. Ці види діяльності суттєво впливають на мотивацію учіння, формування позитивного ставлення до навчання, на створення морально-психологічних умов ефективного учіння. Передумовою ефективної взаємодії із суб’єктом виховання та розвитку, включення його в процес учіння є спілкування, яке захоплює внутрішній світ дитини. [1; стор.65]

 Тож при використанні різних нетрадиційних методів є підвищення не тільки  інтересу до вивчення світової літератури, а й активно діє зворотний зв’язок «учитель – учень», який приводить до партнерських стосунків.

Література

1.     Бондар В.І. Дидактика.  – К., Либідь. 2005. – 264 с.

2.     Денисюк Л. Застосування проектних технологій на уроках української літератури // Українська мова та література. – 2010. –     № 17 – 18. – С.

3. Подласый И.П. Педагогика: Новый курс: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений: В 2 кн. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2002. – Кн. 1: Общие основы. Процесс обучения. – 576